Вчитель-логопед Кожухарь К.В.

 

ПОРАДИ УЧИТЕЛЯ-ЛОГОПЕДА

КОЖУХАРЬ КАТЕРИНИ ВОЛОДИМИРІВНИ

БАТЬКАМ ТА ПЕДАГОГАМ, СТОСОВНО АРТИКУЛЯЦІЙНОЇ ГІМНАСТИКИ З ДІТЬМИ

Артикуляційна гімнастика не має залишатися надбанням тільки учителів вузької спеціальності – логопедів. Вона повинна бути в арсеналі кожного вихователя, батьків; кожного педагога, як щоденний ранковий мовленнєвий моціон.

У логопедичній роботі артикуляційна гімнастика є розвивально-корекційною, важливою складовою цілого комплексу заходів, спрямованих на подолання мовленнєвих вад і виховання правильної вимови звуків. І в цьому випадку важливим є правильний добір артикуляційних вправ, послідовність і точність їх виконання та дотримання всіх порад і вимог учителя-логопеда.

АРТИКУЛЯЦІЙНІ ВПРАВИ НЕОБХІДНІ ДЛЯ РОЗВИТКУ ОРГАНІВ МОВЛЕННЯ

По-перше, для нормалізації швидкості та відпрацювання точності, ритмічності рухів мовленнєвих органів і переключення з однієї артикуляційної пози на іншу. Язик, губи та нижня щелепа не повинні рухатись занадто повільно чи занадто швидко.

По-друге, для зміцнення певних груп м'язів артикуляційного апарату. В основному це вправи на розслаблення м'язів.

ОСНОВНІ ПРАВИЛА, ЯКИХ СЛІД ДОТРИМУВАТИСЯ, ПРИ ВИКОНАННІ АРТИКУЛЯЦІЙНОЇ ГІМНАСТИКИ:

1. Заняття має проводитись учителем-логопедом чи батьками щоденно протягом 10-15 хвилин.

2. Кожну вправу дитина має повторювати 5-10 разів перед дзеркалом.

3. Після того, як дитина навчилася виконувати рухи, дзеркало прибирають,   і вона самостійно контролює власні відчуття положень та рухів артикуляційних органів.

4. Рухи треба виконувати без поспіху, ритмічно і чітко, рахуючи подумки.

5. Після виконання 3-4 вправ потрібно зробити невелику перерву для відпочинку або переключитися на інший вид діяльності, наприклад дихальну або пальчикову вправу.

6. Необхідно слідкувати, щоб не напружувалися м'язи шиї, лоба, підборіддя.

7. Слід стежити, щоб дитина не перевтомлювалася і не втрачала інтересу до занять.

 

 

 

 

 

Патріотичне виховання дітей

 

Приємних занять Вам і вашим дітям!           

З повагою учитель-логопед Кожухарь Катерина Володимирівна 

 

 

 

Сторінка вчителя-логопеда

ПІЖЕВСЬКОЇ

ІННИ СЕРГІЇІВНИ

 

 

Основними напрямами діяльності вчителя-логопеда є робота, спрямована на подолання і профілактику розладів мовлення у дітей, навчання та виховання дітей старшого дошкільного віку з мовленнєвими порушеннями.

 

ШАНОВНІ БАТЬКИ!

 

        Пропоную вам цікаві, консультації, корисні посилання, поради  щодо мовлення першокласника.

 

ЩО ПОТРІБНО ЗНАТИ ПРО РОБОТУ ВЧИТЕЛЯ ЛОГОПЕДА ТА ЛОГОПЕДИЧНОЇ ГРУПИ!

 

         Деякі батьки, на щастя, навіть і не знають навіщо потрібен логопед в дитячому садку. А батькам дітей, які мають мовленнєві порушення, доводиться познайомитися з наукою логопедією і тісно співпрацювати з вчителем-логопедом. Які ж завдання виконує вчитель - логопед в дитячому садку і яку логопедичну роботу проводить?

Коли слід звертатись до логопеда:

 -якщо у дитини не з’явилось мовлення до 2 років  або словник налічує не більше 10 слів;

- коли дитина в 4 роки не вимовляє або неправильно вимовляє звуки;
- коли дитина повторює перші звуки, склади багато разів (заїкається);

- якщо дитина не запам’ятовує віршики, не може переказати казку, порушує структуру слів.

 

Причини мовленнєвих порушень

       При нормальному ході мовного розвитку не пізніше, ніж до 5-6 років дитя повинне опанувати правильну вимову всіх звуків мови. Якщо ж цього не відбувається, то така затримка свідчить про наявність якихось особливих причин, що заважають дитині своєчасно опанувати правильну вимову звуків мови. Тут вже доводиться говорити про порушення, дефекти звуковимови, що вимагають спеціальної логопедичної допомоги.

З неправильною вимовою звуків у дітей ми зустрічаємося дуже рано, вже в молодших групах дошкільної установи. Проте там найчастіше спостерігаються тимчасові (фізіологічні) порушення звуковимови.

У міру дозрівання мовного апарату дитини поступово удосконалюється і його звуковимова, все більш і більш наближаючись до зразка мови дорослого.

Абсолютно необхідною умовою є правильна, виразна і некваплива мова дорослих людей, що оточують дититу. Це той зразок для наслідування, якому дитя слідує в нелегкому для нього процесі опанування правильної вимови звуків. Якщо ж такий зразок відсутній, то засвоєнню дітям правильної артикуляції звуків різко важко або навіть стає неможливим. Про це свідчать, на приклад, випадки досить широко поширеною «родинної картавості», яку дитя засвоює, наслідуючи батькам.

Зовсім неприпустимо «сюсюкання» дорослих з дитиною. Тут вона позбавляється не лише правильного зразка для наслідування, але навіть і стимул-реакції для поліпшення своєї звуковимови: адже дорослим подобається його мова, і вони самі наслідують їй!